Мабуть, немає в Україні сім’ї, якої б не торкнулося лихо Другої світової війни. Хтось втратив дорогих серцю людей, хтось — рідний дім, комусь довелося пережити страшні роки голоду. Ціною мільйонів життів, моря сліз та безлічі покалічених доль дісталася нам перемога над нацизмом, жорстокістю фашистських загарбників. Подякуймо ветеранам за їх величний подвиг, присвятивши їм у День Перемоги найщиріші привітання.
Вклоняємося Вічному вогню,
Вклоняємось доземно всім солдатам,
Що міряли дороги крізь війну,
Щоб нам сьогодні мріяти й кохати.
***
Травневий день рахує мирні весни,
І ми йдемо до Вічного вогню,
Щоб в день святковий в спогадах воскресли
Ті, хто не зміг зустріти цю весну.
Нехай літа зупинять біг у вічність,
Нехай не кличуть в небо журавлі.
Щоб ветеранам низько поклонитись,
Ми знов до вічного вогню прийшли.
***
Посміхається ранок травневий,
Трепет спогадів, потиск долонь...
У сльозинках непрохано-щедрих
Знов виблискує вічний вогонь.
Але поряд надійне плече
І дитячі допитливі очі,
І душа, в якій серце тріпоче,
Що Ваш спогад в майбутнє несе.
***
Біля братських могил
Не рідшає стрій,
Кличе Вічний вогонь.
Плин років не порушить...
Хоча знову поменшало
Срібних сивин,
В серці пам'ять живе,
Зігріваючи душі.
***
Ви знов сьогодні поряд з нами,
Та невблаганний плин років...
Гроза відлунює громами
В старих листах поміж рядків...
Умитий ранок зустрічає
Наш сімдесятий мирний рік,
А друзі десь за небокраєм...
Лиш вічне полум'я палає,
Щоб душі зболені зігріть.
***
Ми знову прийдемо до вічного вогню,
Рокам ніколи пам'яті не стерти
Про тих,хто пережив страшну війну,
І тих, хто залишивсь в обіймах смерті.
Ми знову прийдемо до Вічного вогню...
Із нами прийдуть і онуки й діти,
Щоб ветеранам до землі вклонитись,
Щоб вшанувати їхню сивину.
Нехай Господь дарує їм літа,
Тепло і затишок, щасливі дні безхмарні.
Нехай щороку зелень молода
Встеляє килимом стежки у завтра.
Які шляхи! Які дороги
Пройшли ви!.. Шана на віки!
Спасибі вам за Перемогу,
Шановні наші вояки!
***
І буде так,
Так неодмінно буде:
На сцену вийде
В орденах дідусь –
Останній на планеті фронтовик –
І перед ним
Люб’язно встануть люди.
Він щиро розповість,
Солдат бувалий,
Як захищав
Наш батьківський поріг
Від німчури, від чорної навали,
Як наше сонце він
Для нас зберіг…
І піде він
У супроводі пісні,
З букетом квітів
У безвісну путь…
Запам’ятовуйте їх,
Поки ще не пізно,
Поки вони
Серед живих живуть! |
